Борозенське…
                       Це від борозни,
                       Від тієї, що проклав сохою
                       Скіф прадавній ранньої весни,
                       Щоб в степах довік озиминою
                       Врунилися з осені лани.
                       Борозенське…
                       Це з-під лемеша
                       Блиска зірка імені твойого.
                       У якім – на цілий світ, розлога
                       Хлібороба вільного душа!
                       Борозенське…
                       Це ж бо ти несеш
                       Хліборобства древнього початок…
                       І хіба тут можна щось додати?
                       Борозенське,-
                       Сказано усе.

Коріння нашої школи сягають у далеке минуле. Ще в 1915 році жителі села зібрали гроші і відкрили школу. Окремого приміщення для неї не було, його  знімали у власників великих будинків. Спочатку школу організували у власника Голуба. Вона була початковою. У ній в основному навчалися діти заможних селян. Першим вчителем на селі був Курнак В.П.
У 1920 році школа розміщалася у приміщенні власника Кабака. Учні всіх трьох класів сиділи в одному приміщенні і навчав їх один вчитель.
У 1925 році було збудовано нові приміщення семирічної школи, у якому проводилося навчання до Великої Вітчизняної війни.
З утворенням радгоспу « Більшовицький наступ» , школа стала називатися у1933-1934рр. « Б-Наступська семирічна школа». Директором школи з 1933- 1939 рр. був Прут Віктор Васильович. Це був молодий, енергійний педагог. Його вирізняли такі риси характеру як людська доброта, працелюбність, ввічливість, чуйне ставлення до людей.
У школі тоді працювало 12 педагогів. Для них радгосп виділив будинок барачного типу. Всі жили дружною вчительською сім´єю.
У ті роки навчалося 150-200 учнів. Школа розміщувалася у двох примітивних корпусах. Класи були маленькими. Підручників у дітей було мало. По можливості вчителі самотужки виготовляли наочність. Новий матеріал подавався методом бесіди, розповіді, лекції.
Школа працювала у дві зміни, проводилася позакласна і позашкільна робота. Активну участь приймали школярі у драмгуртку. Разом із вчителями вони ставили спектаклі на відділеннях радгоспу. Організовувалися екскурсії до заповідника « Асканія- Нова».
Батьки активно відвідували школу, майже всі бували на батьківських зборах.
З інших відділків дітей у школу підвозили на конях і волах.
Із перших випускників школи відомими стали : Чернявський М. – полковник у відставці, Гвоздьов М .- працівник міліції, Довнар Г.- письменник.
З 1939 року директором школи був Чернозуб. Школа поступово переходила на програму середньої школи. Перед війною вже були 8 і 9 класи.
У роки Великої Вітчизняної війни школа не працювала. Всі вчителі були евакуйовані. І тільки у вересні 1944 року вона відновила свою роботу. Оскільки після війни приміщення школи перебувало в напівзруйнованому стані, то вже у 1946 році вона розмістилася у трьох новозбудованих корпусах. Приміщення були дуже примітивними, школа опалювалася соломою. Заняття проводилися у дві зміни. Підручників і зошитів не було, писали на газетах.
Педколектив у той час складався з 11 чоловік, був дружнім і працелюбним. Директором школи була Боришполіц І.К,  за спеціальністю – історик; завучем – Теребило М.Є. – географ.
Велику допомогу надавали школі батьки, одним з головних завдань була заготівля палива.
Матеріальна база школи значно покращилася у 50-х роках.
У 1953-1954 навчальному році школа вже розміщувалася у чотирьох корпусах, відстань між якими була 50-150 метрів. Але кубатура не відповідала числу учнів у класах, а класні кімнати – всім вимогам навчання і виховання.
У 8-10 класах навчалися діти з інших сіл : Новокам´янки, Трифанівки, Нової Кубані, Новосибірська, Стариці, Іщенки, Кошар.
Директором школи був Чехира Б.П., завучем- Штогрін І.І. успішність по школі складала 94%.
У школі працювала комсомольська і піонерська організації, учнівський комітет, велася гурткова робота. Старшою піонервожатою була Подфігурна В.О.
Із випускників школи 1953-1954 років багато закінчили вищі навчальні заклади і працювали у різних куточках нашої країни.
З 1 вересня 1954 року середня школа перебазувалася у нове приміщення типової семирічки. Навчалося у цей час 611 учнів. При школі працював інтернат, де проживало 168 чоловік. Вихователями в інтернаті працювали Моруга С.Я., Шторін Ю.І., Гурьянов І.І. для дітей-сиріт було організовано безкоштовне харчування.
У школі проводилися тематичні вечори на честь визначних дат. Велику роботу по організації і проведенні свят проводили вчителі : Кудюмова В.А., Удовенко А.Д., Сердюк В.Є.
З метою надання методичної допомоги вчителям, організовуються методоб´єднання, контролюється робота предметників, проводяться відкриті уроки, педагогічні читання.
На курсах підвищення кваліфікації у цей час побували : Смотрицька Т.В., Хохитва Л.В., Сердюк В.С., Удовенко А.Д.
У 1955-195 роках у школі навчалося 566 учнів, заняття проводилися у дві зміни.
Головна увага у кінці 50-х – 60-х років школа  приділяла тому, щоб забезпечити учням необхідну для вступу до Вузу загальноосвітню підготовку. Після закінчення школи мало випускників залишалося працювати у радгоспі. Виходячи з цього, 12 листопада 1958 року було прийнято Закон « Про укріплення зв’язку школи з жителями і подальший розвиток системи народної освіти в СРСР.» у ньому зазначалося. Що вся молодь з 15-16 років повинна включатися до суспільно-корисної праці.
У ці роки здійснюється поступовий перехід до загальної середньої освіти. Першим етапом повинна бути обов’язково восьмирічна школа. Після закінчення восьмирічки молодь отримувала початкову професіональну підготовку, а потім могла працювати на виробництві.
Другий етап передбачав навчання молоді після восьмирічки у середній загальноосвітній трудовій, політехнічній школі з виробничим навчанням із терміном на 3 роки.
У 1959 році у школі було 17 класів, навчалось 488 учнів.
Директором був Яременко П.А., завучем Скирденко І.Я.
У 1962 році директором школи став Рожко П.С. велика увага приділялася трудовому навчанню і вихованню. Учні усіх класів працювали на навчально-дослідницьких ділянках, уроки трудового навчання проводилися у навчальних майстернях.
З 1961-1962 навчального року матеріальна база школи починає поступово розширятися.  Радгоспом « Більшовицький наступ» було придбано для школи токарний станок, навчальних посібників на 400 карбованців, кіноапарат « Україна», оновлена шкільна бібліотека. Радгосп передав школі автомобіль ГАЗ-51 і трактор КДП. Школа мала гарну кролеферму, виноградник, сад, навчально-дослідні ділянки.
У 1962 році була оформлена Ленінська кімната, яка мала велике значення у вихованні учнів.
У 1959 році у школі було 114 членів ВЛКСМ, а до 1966р. кількість комсомольців досягла 137 чоловік.
У 1966 році у школі працювало 30 вчителів, з них 16 мало вищу освіту, 8 – середню спеціальну.
Виконуючи постанову « Про міри подальшого покращення роботи середньої загальноосвітньої школи», колектив працював за такими напрямками:
- укріплення матеріальної бази школи;
- здійснення до 1970 р. загальної середньої освіти;
- політехнізація навчання і систематичне викладання основ наук з четвертого класу.
Головна увага приділялася щодо забезпечення всеобуча, підвищення рівня навчально-матеріальної бази.
У ці роки підвищилася успішність учнів. Добре працювали вчителі : Мороз М.П, Хохитва Л.В,  Бондур М.А, Малахов С.А, Рожук Н.Д.
Педагогічний колектив працював над проблемами : « Вчись-вчитися», « Активізація розумової діяльності учнів і виховання у них інтересу до знань».
Школа перейшла на кабінетну систему навчання.
У 1973-1974 навчальному році колектив вчителів наполегливо працював над втіленням у життя рішень XXIVз’їзду КПРС і Програми КПРС.
Основними завданнями школи були:
     -забезпечення учнів міцними знаннями основ наук у залежності з вимогами сучасного суспільного науково-технічного прогресу;
    - формування у молодого покоління марксистсько-ленінського світогляду;
     - забезпечення всебічного гармонійного розвитку учнів.
Всі ці завдання походили із постанови УККПРС і Ради Міністрів про школу від 6 липня 1973 року.
У 1974-1975 навчальному році школа продовжувала свою роботу у світлі постанови ЦККПРС « Про заходи щодо подальшого покращення роботи середньої загальноосвітньої школи».
У школі працювало 42 вчителя. З 1975 року почалася атестація вчителів. У цьому ж році її прийняли Мороз М.П., Хохитва Л.В., Федотова Л.Г., Рожук Н.Д., Букач З.В.
  Партійність, ідейність, висока педагогічна майстерність- ось якою була серцевина професії вчителя .На це була направлена робота партійної організації школи.
У школі була оформлена Ленінська кімната – музей, у якій велику роботу проводила рада ленінської кімнати під керівництвом вчителя історії – Ткач Г.О. Працювала група комсомольців-старшокласників, діяльність якої була направлена на покращення ідеологічної роботи по комуністичному вихованню учнів.
Існував тісний зв'язок школи і радгоспу. Учнівська виробнича бригада Борозенської середньої школи налічувала до 100 учнів. За ними було закріплено 60 гектар орної землі. Радгосп виділяв бригаді спеціаліста-агронома, який керував всією дослідницькою роботою. У ній брали участь і науковці Херсонського сільськогосподарського інституту імені О.Д.Цюрупи.
Велику увагу профком, дирекція радгоспу приділяли організації активного дозвілля учнів. На кошти господарства сотні школярів відпочивали в піонерських таборах. Вони побували на екскурсіях в Москві, Ленінграді, Києві, Севастополі.
У навчальний процес школи впроваджується тематичний облік знань. У 1979 році Борозенська середня школа серед шкіл Великоолександрівського району виборола звання « Зразкова школа» і підтверджувала це на протязі восьми років. Нові підходи та вимоги до навчально-матеріального забезпечення школи вимагали повного переобладнання та капітального ремонту школи. Тому дирекція радгоспу вирішує питання про будівництво нової школи. Це будування почалося у 1982 році. А в 1989 році завдяки зусиллю директора радгоспу М.І.Шугаю школа на 1170 місць була збудована і гостинно зустріла своїх учнів, які самі приймали участь у її будівництві, озелененні. Вона стала окрасою села і нічим не поступалася міським школам.
37 навчальних кабінетів, спортивні та ігрові майданчики, актовий зал, бібліотека, їдальня - все укомплектовано новим обладнанням, спортивним інвентарем. Широкі світлі коридори, просторі класи, нові навчальні посібники,технічні засоби навчання – все це дало можливість піднятись школі на вищий рівень.
Директором школи є Глоба Любов Петрівна. На сьогоднішній день в школі навчається 290 чоловік. У школі працюють логопедична та психологічна служби.
Школа продовжує традиції професійного навчання : учням надається можливість здобути професію тракториста-машиніста, водія категорії «С», швеї.
Нажаль, економічні негаразди у державі вплинули на розвиток позакласної роботи, зменшилися години варіативної частини.
Демократичні ж процеси у державі вимагають вироблення нових суспільних вимог до освіти. Ще на початку XXстоліття С.Русова писала : « Якщо ми потребуємо демократії, то мусимо виховувати молодь для того, щоб ця молодь могла утвердити новий гуманний світ».
Завдання вчителя не тільки дати суму знань, але й навчити спілкуватися, вирішувати проблеми, знаходити вихід з нестандартної ситуації – іншими словами, навчити вищому із мистецтв – мистецтву жити.
Реформування освіти в Україні передбачає інший підхід у конструюванні змісту освіти – цінність змісту ставиться в залежності від того, наскільки він сприяє застосуванню методик, які формують творчу, мислячу особистість.
На сьогоднішній день формування творчої особистості учня здійснюється при опануванні навчальних предметів шляхом використання інтерактивних методик навчання. Прикметами сучасного уроку є відсутність стандартних ознак у його структурі та методиці, розмивання меж між його елементами. Сучасне навчання – це навчання проблемно-діалогічне плюс самостійна проблемна пошукова діяльність учнів та вчителя. Найскладнішим у викладацькій роботі є стимулювання самостійної творчої діяльності учнів, розвиток їх творчого мислення, ініціативи і самостійності у вирішенні навчальних завдань, організація та стимулювання дискусій, формування у дітей вміння виділяти основне у змісті навчання, самостійно робити висновки. Навчання з елементами проблемності спонукає учнів до активної пізнавальної діяльності, розвиває їх здібності та мислення.